“Зайшовши до школи, нас попросили… роззутись.”, – Маневичанка у Фінляндії
Це дізнавалась вчитель англійської мови НВК «Маневицька ЗОШ І-ІІІ ст. № 2-гімназія» Іванна Малюга, беручи участь в проекті «Школа з англійської мови + стажування для освітян», який проходив з 11 по 21 травня у фінському місті Гуйтінен, – пишуть на сайті районної газети “Нова Доба”.
– Іванно, з якою метою вирушили до Фінляндії?
– Позаяк нині чимало говориться про фінську систему освіти, вважаючи її кращою в світі, то вирішила ознайомитись із нею наочно, безпосередньо побувавши у навчальних закладах. А ще – скористатися можливістю професійного росту, пройшовши інтенсивний курс англійської мови. По закінченню я отримала сертифікати про стажування за кордоном та про знання англійської мови рівня В2.
– Хто організовував цю поїздку, входив до її складу?
– Проект організовано Західно-Фінляндським коледжем спільно з Інститутом Міжнародної академічної та наукової співпраці (Україна). До складу групи, а це 30 осіб, входили освітяни з різних областей України (директори, вчителі шкіл, викладачі вишів, працівники дошкільних закладів). Із Волині була лише я. Поїздка здійснювалась за власний рахунок.
– Розкажіть про програму перебування у Фінляндії, що вдалось побачити.
– Безпосередньо у місті Гуйтінен ми знаходились лише 5 днів, тож програма була дуже насиченою. Відвідали Департамент культури та освіти муніципалітету цього міста, дитячий садок, початкову школу, середню та вищу (гімназію). Мали щоденні заняття з англійської мови, які проходили у навчальному корпусі центру, що розміщувався поруч із гуртожитком та їдальнею. Ознайомились із містом, для нас також були організовані поїздки у м. Турку та м. Темпер. Чекаючи на паром до Фінляндії, мали чудову можливість прогулятися затишними вулицями Талліна – столиці Естонії. Вже на зворотньому шляху відвідали визначні місця м. Хельсінкі, а далі добирались до Львова через Естонію, Литву, Латвію та Польщу автобусом.
– Знаю, що в Департаменті було проведено презентацію сучасної системи освіти Фінляндії. У чому полягають її особливості?
– Освітня реформа розпочалась у Фінляндії в 1978 році і нині кожне десятиріччя приймаються нові програми, та основними залишаються принципи: рівні умови для навчання, індивідуальний підхід до учня, довіра, підготовка дітей до життя. Навчання безкоштовне, усі працюючі там сплачують податок на освіту.
В основній школі, а це початкова (1-6 класи) та середня (7-9 класи), учні на повному державному забезпеченні. Вони безкоштовно забезпечуються підручниками, канцтоварами, планшетами, автобусним довезенням, харчуванням. Тут практично немає екзаменів.
Професія вчителя – дуже престижна. Для педагогів – повна автономія в роботі, відсутність курсів підвищення кваліфікації, атестацій, сертифікацій. Кожен вчитель має всій план роботи, програми, самостійно вирішує які теми і у яких класах вивчати. Немає тут і рейтингів, порівнянь, конкурсів між школами. Усі вони державні однаково престижні, без виділення елітних класів.
– А як щодо дошкільної освіти?
– Дитячі садочки у Фінляндії є як державні, так і приватні. Батьки можуть віддати до них своїх дітей ще у віці до одного року. За групою з 20 дітей закріплено вихователя, помічника вихователя та няню. До кожного вихованця ставляться індивідуально. Тобто, не хоче дитина спати – вона іде в ігрову кімнату. Щотижня діти разом із вихователем планують чим вони хочуть займатись. Прогулянки обов’язкові при будь-якій погоді, завада лише мороз сильніший 18°С.
Як таких батьківських зборів немає, батьки зустрічаються із персоналом на початку року, висловлюючи свої побажання, та в кінці року, коли діти демонструють чого навчилися. Збираються і під час свят, підготовлених вихователями разом із дітьми.
– А що вразило під час відвідин дитсадка?
– Наша підгрупа відвідала державний заклад, інша – приватний. Ми побували у невеликому дитсадку, де нараховувалось всього 40 вихованців – старша та середня групи. Не було там ні дорогих килимів, ні вишуканих гардин – на вікнах поперечні жалюзі. Увесь розпорядок дня для дітей був «розмальований». Бачили кімнату, де зберігаються гумові чоботи, плащики, комбінезони – діти обов’язково гуляють і в дощову погоду. Потім речі сушаться. Цікаво, що є така собі костюмерна – там зберігаються дитячі костюми для театралізованих вистав та святкові сукенки і костюмчики для хлопчиків – для проведення урочистостей. Усе придбано за рахунок держави.
Нам показали де дітки вчаться куховарити. Встановлена невелика кухонна плита, є посуд. Так їх готують до самостійності.
– А які враження від основної школи?
– Ми побували в закладі, де розміщується і початкова, і середня школи. Це одноповерхове приміщення, яке, як нам повідомили, є тимчасовим, незабаром мають виділити нове. В око впала велика кількість велосипедів на зручній стоянці. Автобусами довозять лише тих дітей, які живуть від школи на відстані більше 6 км. В школі окремі входи для учнів 1-6 класів та 7-9, хоча всередині приміщення з’єднується коридорами. Охорони немає.
В класах різні настінні дошки, в тому числі мультимедійні. Дітям на уроки роздають планшети. Здивувало, що немає у класах ніяких наочностей та вазонів. На стінах лише малюнки дітей. Немає звичних для нас стендів «Наша гордість» – виділяти учнів тут заборонено.
– А чому ще подивувались?
– Зайшовши до школи, нас попросили… роззутись. Там усі ходять у шкарпетках, аби почуватись, як нам пояснили, як вдома. Підлога дуже чиста та взимку підігрівається. Немає шкільної форми, як і дрес-коду для вчителів. Взуття стоїть у коридорі, там же і вішачки для одягу.
Учням не обов’язково сидіти за партою – посередині класу каремат із подушечками. Там можна посидіти і попрацювати. З молодшими учнями багато уроків проводять на свіжому повітрі, для них навчання у формі гри. Під час перерви йдуть надвір усі.
Тривалість уроку різна. Наприклад, урок природознавства тривалістю 90 хв. того дня проводився на вулиці. Домашніх завдань практично не задають, до дошки не викликають. Пишуть письмові самостійні, а у вчителя є ще помічник, із яким вони допомагають учням справитись із завданням. Авторучок немає – пишуть олівцем. Уроки проходять при відкритих дверях. Як пояснили, учень може вільно виходити та заходити.
Немає у школі медсестри. Як повідомили, у випадках захворювання або викликають екстрену медичну допомогу, або телефонують батькам.
– А як організовано харчування?
– Годують один раз в день під час великої перерви тривалістю 30 хв. Цікаво, що учні під час харчування складають свої мобільні телефони у спеціальні ящички. Кожен бере з їжі собі те, що до вподоби, і скільки хоче. Діти залюбки п’ють молоко, яке стоїть у відкритих вітринах-холодильниках. Обслуговуючого персоналу я не бачила – учні самі заносять посуд, складаючи тарілки по розмірах.
– А що цікавого можна відзначити у навчанні у вищій школі?
– Туди ідуть ті, хто збирається до вступу у вищі учбові заклади. Кожен для себе обирає потрібні предмети для вивчення. Їх у 10-му класі небагато – сім-вісім. Здивувало, що у двоповерховому приміщенні був ліфт. З’ясувалось, що разом із іншими учнями займаються і діти з інвалідністю. Тут здебільш класи-лабораторії, домашніх завдань задають чимало.
Під час перерв чи після уроків можна відпочити у спеціальній кімнаті, яка знаходиться у підвальному приміщенні. Там є більярдні столи, телевізор. У школах всіх рівнів немає гуртків, усі вони платні і дуже дорогі.
Зовсім інший вигляд, ніж у нас, має учительська – немає робочих столів із стільцями. Це кімната для відпочинку із зручними диванами, кавоваркою, холодильником, мікрохвильовкою.
– Цікаво дізнатись загальні враження українських освітян вашої групи.
– Зауважували, що принципи фінської освіти закладено при формуванні концепції Нової української школи. Дехто з директорів шкіл відзначив, що вже подібні нововведення прижились і у їхніх навчальних закладах. Мені приємно констатувати, що у нашому районі, наприклад, збільшується кількість комп’ютерів по школах, придбано нові сучасні парти, за якими учні будуть сидіти поодинці, здійснюється додаткова підготовка вчителів, які навчатимуть перші класи.
– Дякую за розмову.
Розмовляла Олена БИЧКОВА.