Не здаватися та йти до перемоги попри усі негаразди. Інтерв’ю із сільським медиком
Фельдшер Цмінівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Лариса Пилипчук, знайома із роботою сілького медика з дитинства, адже її мама Галина Никонівна Пилипчук все життя пропрацювала фельдшером.
– Коли закінчувала Цмінівську середню школу, вже знала, ким хочу стати, а тому і подала документи у Луцьке медучилище. З першого разу не вступила, тож пішла працювати санітаркою до матері у ФАП с. Цміни, паралельно посилено готуючись до вступної кампанії. Наступного року я стала студенткою училища за спеціальністю «Лікувальна справа», – розповідає сільський медик.
У 1995 році Лариса Пилипчук працевлаштувалась у Новочарторийську дільничну лікарню фельдшером. Працювати подобалось. Багато чому навчилась від нині покійного Олександра Архиповича Мозоля, фельдшера, який виконував обов’язки головного лікаря. Проте у 2001 році лікарню закрили, а приміщення віддали під житло. У тому ж році відкрилась амбулаторія у Цмінах, тож перейшла працювати туди, де трудиться фельдшером і донині, пишуть на сайті районної газети “Нова Доба”.
Будь-якому медику доводиться бачити чимало неприємних моментів під час своєї роботи, однак інколи трапляється і самому ставати пацієнтом. У 2011 році, як грім серед ясного неба, для самої Лариси Петрівни пролунав страшний вирок – рак четвертої степені.
– Проте я не здавалася. Завдяки підтримці жителів Цмінівської сільради прийняла три курси хімії. Старалася не брати лікарняного, а йти на роботу, – продовжує Лариса Петрівна. – На улюбленій роботі знаходила рівновагу, спокій та менше думала про хворобу. Коли поставили цей діагноз, шукаючи порятунок, мене як током вдарило – моржування. І, щоб вижити, почала цим займатись. І нині щодня занурююсь у холодну воду, бігаю босоніж по снігу. Вода – це моя стихія, адже по гороскопу я Водолій.
Старша донька Лариси Петрівни Тетяна продовжує династію медиків – навчається на п’ятому курсі столичного Національного медичного університету ім. О. Богомольця. Молодший син Богдан закінчує восьмий клас.
Із 2009 року жінка по сумісництву працює на півставки у ФАПі с. Хряськ. Завдяки підтримці місцевих жителів у медзакладі стало значно комфортніше після гарного косметичного ремонту.
Унаслідувала Лариса Петрівна і батьків хист. Петро Пилипчук завідує Цмінівським Будинком культури, а тому його донька залюбки співає у місцевому вокальному колективі, який знаний не тільки в районі та Маневичах, а й підкоряв волинську сцену на 25-ту річницю Незалежності України. Також медичка є хористкою церковного хору Свято-Вознесенського храму УПЦ КП с. Козлиничі.
– Приємно, коли пацієнти дякують за твою роботу, бажають здоров’я, кохання, поваги від людей та дітей, трапляється і квіти дарують,– з усмішкою на вустах говорить медичка. – Тож і я напередодні 8 Березня бажаю усім жінкам бути красивими та веселими, ніколи не втрачати надію. Жінка весь час повинна бути на висоті, не падати духом, які б випробування не готувала для неї доля.
Сергій ГУСЕНКО
Фото із сімейного альбома.