Loading... Погода на 2 тижні Meteoprog
#Маневичі - новини селища та району
No Result
View All Result
  • Головна
  • ТОП
  • Новини
  • Інтерв’ю
  • Вакансії
  • Оголошення
    • Бізнес та послуги
    • Віддам безкоштовно
    • Обмін
    • Одяг
    • Оренда
    • Продаж
    • Робота
  • Довідник
  • Опитування
  • На кухні
Написати новину
  • Увійти
  • Головна
  • ТОП
  • Новини
  • Інтерв’ю
  • Вакансії
  • Оголошення
    • Бізнес та послуги
    • Віддам безкоштовно
    • Обмін
    • Одяг
    • Оренда
    • Продаж
    • Робота
  • Довідник
  • Опитування
  • На кухні
Написати новину
  • Увійти
No Result
View All Result
#Маневичі - новини селища та району
No Result
View All Result

«Найтяжче усвідомлювати, що ти повернувся, а на твоє місце знову прийшли молоді хлопці», – говорить Анатолій Бричка

Автор: #Маневичі
25 Серпня 2019 о 09:40
У категорії: Інтерв'ю
2741

Чорним по тканині теплі слова від побратимів, номери мобільних… На синьо–жовтих та червоно-чорних стягах — нотатки війни. У вузенькому шкільному коридорчику шість прапорів з автографами бійців. «Ще два мають прислати з бригад, яким допомагаємо на Сході», — каже директор.

У сільській школі виплачують щомісячні стипендії за успішність

Старосільська ЗОШ — філія опорного навчального закладу, що в сусідніх Колках, тут сучасні інтернет, wi fi…

У Старосіллі Анатолій Бричка працює з 1986-го. Родом із Рівненщини. Усвідомивши, що майбутнього компартія не має (рік очолював парторганізацію колгоспу в селі Карпилівка), вирішив переїхати на Волинь.

— Пропрацював у тій партії рік і зрозумів, що треба з неї виходити, — розповідає він. — Дружині сказав: ти залишайся на Маневиччині, а я наполягатиму, що мені потрібно переїжджати до сім’ї. Так я опинився тут. Хоча там мав будинок, повністю облаштований для проживання. Загалом відпустили мене легко.

Цій школі Анатолій Микитович віддав пів життя. Саме завдяки йому в навчальному закладі вже з десяток літ раз на місяць виплачують учням стипендії за успішність. Кошти дає колишній випускник Вадим Снитюк: 200 гривень — школярам молодших класів, 300 — старшим.

Пропрацював у тій партії рік і зрозумів, що треба з неї виходити.

— Навчається зараз у нас 164 учні, — каже директор. — Сучасні діти розкуті, вони знають свої права. Вчителі ще кнопочні телефони носять, а в них усіх — смартфони, айфони. На вихідні відключаємо мережу, а в понеділок перше питання, яке чуємо від учнів: чому нема wi fi? На 1 вересня хочу замовити в кожен клас такі полички на 25 кишеньок, куди всі діти перед уроком кластимуть свої телефони.

«Важко було в клас зайти: все, що я робив, ставало порожнім»

Він не охоче говорить про війну. Довго мовчить, опускає очі. І я боюсь порушити хоча б словом тишу, бо знаю, що за нею будуть спогади…

— Часом мені хочеться сісти і написати про все, що побачив, відчув, пережив, — ​зустрічаюся з Анатолієм Микитовичем поглядом, і мене проймає біль. — ​Повернувшись із фронту, йшов на роботу з важким серцем — ​як на розстріл. Там зовсім інший світ. І прийти в школу з відчуттям того, що тут нічого не змінилося і люди живуть так, ніби немає війни, було дуже важко. Я не знав, як говорити з колегами і про що — ​з дітьми. Здебільшого мовчав. Нелегко було і до дітей зайти: мав таке відчуття, ніби все, що роблю, порожнє, нікому не потрібне. Там ти знав, що виконуєш роботу, яка дуже важлива сьогодні, в цю хвилину. І весь рік адаптовувався. Поки психологічно не переклинило: життя ж назад не вернеш. Треба жити і працювати.

Анатолій Бричка усвідомив, що не може розповідати на уроках дітям про війну, не воювавши. Ну якось це неправильно: твої учні на фронті, а ти — ​ні.

— Спочатку ми почали волонтерити школою, — ​згадує директор. — ​Випускникам, які вже були на контракті, намагались відправити зубну пасту, щітки, шкарпетки… А коли з’явились перші поранені в Луцькому госпіталі, наготували для них пиріжків та інших гостинців. Побачили, скільки їх там уже лежить, і це просто рвало нашу свідомість. Не вистачало навіть фотопаперу на рентген. Раз на два тижні ми їхали у шпиталь. З концертами, стінгазетами, листами. Найважче було йти до хлопців у хірургічне відділення. Скільки я туди цигарок перевозив! Лікарі сваряться, а я все одно передаю. Якось після Іловайська там було два хлопці з Маневицького району: один із самого містечка, другий — ​із Черевахи. Останній показав мені розпанаханий живіт і каже: «Щасливий, що поранений, бо мене звідти вивезли, і я вижив». Його пошматувало за два дні до Іловайського котла. І мене наче струмом ударило від цих слів. Отоді прийняв рішення йти на фронт. Замість цих молодих хлопців.

— 27 липня кум доньку заміж віддавав. Кожен тост ми починали зі слів «Слава Україні! — ​Героям слава!», — ​розповідає Анатолій Микитович. — ​Ідемо з весілля чотири сім’ї: жінки — ​попереду, чоловіки — ​позаду. Слово за словом — ​і вирішили: всі четверо підемо захищати країну. Мені, як старшому, доручили дізнатися, що для цього треба зробити. Наступного дня я навідався до Колківського селищного голови Олександра Палінкевича. У нього вже тоді син загинув. Зайшов і кажу: «Є четверо осіб, які хочуть піти служити. Допоможіть нам». А він відповів: «Я не хочу хоронити ще когось». Дав лише телефони в обласний та районний військкомати. Відтоді почав пробиватись на війну.

Вирішив іти на фронт. Замість молодих хлопців

Саме тоді, у вересні, Верховна Рада прийняла постанову про підвищення віку для військовозобов’язаних. 17 вересня Анатолій Микитович написав першу заяву у військкоматі про відновлення на обліку. Їздив, дзвонив — ​нема мобілізації. Потім один військовий не­офіційно розповів: поки після Іловайська над 51-ю бригадою тривають суди, з Волині нікого не братимуть. Чекають на четверту хвилю. 14 січня на стіл лягла друга заява директора…

— Того ж дня, як отримав повістку, 21 січня 2015 року, сказав удома, — ​розповідає Анатолій Бричка. — ​Це стало шоком для рідних! Були і сльози, і прохання не йти… Але коли дружина зрозуміла, що вже нічого змінити не може, підійшла до мене і питає: «Що треба із собою взяти?». Зайшов в учительську, попрощався. Учні 9–го класу вручили медальйон Божої Матері, іконку і лист. Цей образок відтоді я так і ношу, не знімаю. Іконка та лист разом зі мною всю війну пройшли. Дитячі слова, але дуже сильні. Депутати сільської ради вручили бронежилет.

Спершу був Яворівський полігон. Потрапив в інженерно-саперний батальйон, де отримав спеціальність «механік-водій МТУ 20».

— Це такий мостоукладник танковий двадцятиметровий, — ​пояснює мені, невійськовій людині, Анатолій Микитович. — ​Тобто на танку замість башти міст розкладний. Якщо рухається колона і десь є перешкода, машина викидає його, і всі переїжджають. Техніка стара, мастила знайти не можна. Воду з озера метрів за 800 носили каністрами серед зими. І попри все ви не уявляєте, що робилося тоді на полігоні! 25–30 відсотків становили добровольці. Ідуть колони назустріч і одна одну вітають: «Слава Україні! — ​Героям слава!». Аж серце рве. Навіть заради цього масового патріотизму варто було туди потрапити.

У той час не вистачало офіцерів, і Анатолія Бричку, як директора школи, залишили на полігоні командиром взводу. Для нього це було найобразливішим: хлопці йдуть, а ти залишаєшся.

— І тоді я написав перший рапорт про відправку, але його не задовольнили. А 13 березня почали поступати на службу вже перші офіцери. Я знову пишу рапорт. Листок мені повернули, а вгорі зазначено: «Не тратьте дарма паперу. Майор Івахів». Я дітей залишив, я ж не йшов сюди, щоб тут сидіти. Повернусь — ​і що учням скажу?! Але добився свого, пішов на Схід!

«Зачем вы у наш дом с оружием пришли?»

— Коли ми закінчили навчання, виявилося, що такої техніки фактично нема. А та, що є, — ​неробоча. Де логіка, навіщо нас вчили, коли її нема? На Сході сів за тягач МАЗ 537. Це велика армійська машина для перевезення важковагової техніки. 8 лютого прийняв переприсягу, до речі, разом з Русланом Кошулинським, який на той час був заступником спікера парламенту. 1126 чоловік тоді одночасно давали клятву на вірність Україні. А всіх прибуло на полігон близько семи тисяч. На Сході наш підрозділ базувався біля Краматорська. Ми перевозили важку бронетехніку. Були під Дебальцевим, Попасним, Артемівськом (нинішнім Бахмутом), Дружківкою, Слов’янськом, Краматорськом… Коли постійно в дорозі, тоді з’являються елементарні побутові мрії: поспати, помитись, поїсти гарячої страви, просто простягнути ноги…

Якось бійці поїхали до Краматорська по продукти. Поки продавчиня рахувала, одна бабуся стояла збоку й поглядала непривітно.

– І вона нам каже: «Зачем вы у наш дом с оружием пришли?» — ​розповідає Микитович. — ​Так по душі зашкребло. А я їй відповідаю: «Скажіть, де ваш дід похований, прадід? Омськ, Томськ? Ви сюди коли приїхали? Це чия земля?». Бабця відійшла на 5–6 метрів і більше нічого не говорила, поки ми не пішли. І тільки вийшли з магазину, як ідуть назустріч дві жіночки у вишиванках. «Ой, наші ріднесенькі, дорогесенькі! Що ж ви тут ходите, хлопчики наші, тут же навколо одні сепаратисти», — ​кажуть нам. Вони теж із Краматорська…

– І вона нам каже: «Зачем вы у наш дом с оружием пришли?» — ​розповідає Микитович. — ​Так по душі зашкребло. А я їй відповідаю: «Скажіть, де ваш дід похований, прадід? Омськ, Томськ? Ви сюди коли приїхали? Це чия земля?».

Села — ​українські. Люди несуть нам і хліб, і молоко. Українською говорять. А от міста російськомовні. Дивують діти. Якось у нас закінчилася солярка біля Щастя. Село перед нами сєпарське, вже темніло. Тут підходить хлопчик, починає розпитувати, як машина називається. Кажу йому: «Чого не спиш?» «Мама больная, бухает. Есть хочу, дай покушать», — ​відповідає малий.

Я дав йому сухпайок. Через п’ять хвилин дітей, мабуть, із семеро прибігло. І всі хочуть їсти. Малеча як малеча. Військових не боїться. Але тоді так стало важко на душі.

«Пане майоре, ваш прапор привіз. Доповідаю: він висить у школі»

Лише із Старосільської школи І — ​ІІ ступенів через АТО (ООС) пройшло вже 44 випускники. Двоє з них віддали життя за Україну. Там, на фронті, у військовій формі довелося директору зустрітися зі своїми учнями.

— Якось вранці оглядаю на полігоні свій танк, а за метрів 30 інший взвод перевіряє техніку, — ​пригадує Анатолій Микитович. — ​Дивлюсь, ну якась така знайома постать. Підходжу ближче. «Миколо, то ти?» — ​вигукую. А то мій учень — ​Микола Долінчук. Обнялися з ним, і так мені тепло на душі стало… Маємо серед наших випускників «кіборга» Юрія Оксенюка і Героя України Миколу Лавренчука. Служить контрактником у 80-й бригаді. Його мама в нас працює прибиральницею.

Відправляв мене на полігон Володимир Лисковець. Він виконував обов’язки військового комісара. Дав новенький запакований ще в плівку червоно-чорний прапор. «Де б ти не був, підписуй, і щоб назад його привіз». Коли приїхав на фронт, я йому відписав: «Пане майоре, ваш прапор привіз. Доповідаю: він висить у школі», — ​усміхається директор. — ​З 1982 року мені часто снилося, що я в руках тримаю автомат. Я вже й звертався до психологів: «Служба якась чекає попереду», — ​сказали. Цей сон мене більше не турбує. Бачу інший — ​дороги, якими їздив на Сході, бойових побратимів… Найтяжче усвідомлювати, що ця війна сьогодні не закінчиться. Ти повернувся, а на твоє місце знову прийшли молоді хлопці.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ShareShare
Переглянути коментарі / Коментувати публікацію

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

#Маневичі

#Маневичі

Інформаційний веб-ресурс #Маневичі – новини селища та району – це спеціальний портал, створений з метою інформування жителів про новини та події, які відбуваються в селищі та районі.

Схожі Публікації

Кіборг з Маневич пішов у військо разом з батьком (відео)
Інтерв'ю

Кіборг з Маневич пішов у військо разом з батьком (відео)

19 Січня 2021 о 15:32
Настоятель храму села Черськ — ​ще й учитель іноземної мови
Інтерв'ю

Настоятель храму села Черськ — ​ще й учитель іноземної мови

9 Листопада 2018 о 09:28
Сторінки долі Федора Швеця
Інтерв'ю

Сторінки долі Федора Швеця

14 Липня 2018 о 18:40
“12 тисяч оригінальних пам’яток матеріальної і духовної культури”, – директор музею Петро Хомич
Інтерв'ю

“12 тисяч оригінальних пам’яток матеріальної і духовної культури”, – директор музею Петро Хомич

12 Липня 2018 о 13:24
Останні новини
9 Лютого


26 Жовтня 2022
  • 21:03
    Вартість дизайну проєкту квартири: які варіанти та що входить у вартість?
22 Липня 2022
  • 20:28
    Смартфон про якого марять
24 Червня 2022
  • 16:30
    Стильні, компактні, потужні ноутбуки Asus
17 Червня 2022
  • 16:25
    Якісна доставка їжі від Pronto Pizza в Луцьку
2 Квітня 2022
1 Березня 2022
  • 9:51
    Втрати Російського війська за даними Міністерства оборони
28 Лютого 2022
  • 18:47
    Знищення російського “Бук” та захоплено військову техніку
  • 7:43
    Оперативна інформація щодо російського вторгнення. Оновлюється
27 Лютого 2022
  • 11:52
    Хакери Anonymous на частоті російських окупантів запустили гімн України
  • 10:53
    Як допомогти оборонцям з метою недопущення просування ворога по нашій території
26 Лютого 2022
  • 20:19
    Не обговорюйте в соціальних мережах, що робиться у ваших містах!
  • 12:56
    Увага «Фейк»! Оновлюється
  • 12:47
    Як відрізнити українську техніку від російської — інструкція
  • 12:26
    Увага «Фейк»! Відбуваються фейкові дзвінки з номерів військовослужбовців
  • 9:53
    Група Anonymous зламала сайт МО Росії і закликала всіх хакерів до атак
  • 9:40
    Черговий воєнний злочин проти мирного населення України
25 Лютого 2022
  • 22:53
    Роз’яснення щодо оповіщення про тривогу
  • 22:23
    Волинська ОДА повідомляє про систему оповіщення
  • 18:35
    Місця для можливого укриття населення на території Маневицької громади
  • 18:07
    Міністерство інфраструктури України: Агресор обстріляв 2 іноземні судна біля порту Південний​
  • 16:33
    Російські окупанти зазнають великих втрат: інформація станом на 15:00
21 Листопада 2021
  • 10:16
    Удобная экипировка для фидерной рыбалки
15 Липня 2021
  • 11:15
    Можно ли есть роллы каждый день?
3 Березня 2021
  • 15:54
    У Маневичах відкрита вакансія водія
  • 14:10
    На Маневиччині зареєстровано ще 5 випадків захворювань на COVID-19
  • 12:06
    Близько сотні кубів вилученої деревини та бурштин: на Маневиччині тривають масштабні обшуки
  • 8:39
    Середа, 3 березня: прогноз погоди в Маневичах, іменини, народні прикмети і традиції
2 Березня 2021
  • 19:14
    Як вибрати ноутбук для студента? Рейтинг кращих моделей за доступною ціною
  • 14:20
    На Маневиччині зафіксовано ще 1 випадок захворювання на COVID-19
  • 11:53
    Продовжено карантин: «жовтий» рівень епідемічної небезпеки та зміни до протиепідемічних заходів
  • 10:09
    Вихованці Маневицької ДЮСШ зайняли 1 місце на Всеукраїнському турнірі з гандболу
  • 8:48
    Де на Маневичиині не буде світла у вівторок, 2 березня
  • 7:48
    2 березня на календарі: прогноз погоди у Маневичах, іменини
1 Березня 2021
  • 20:27
    На Маневиччині виявили, ймовірно, незаконне перевезення деревини
  • 18:18
    У Маневицькій ДЮСШ провели турнір з футзалу присвячений пам’яті Є.Л. Бубнюка
  • 17:13
    Житель Маневич постане перед судом за умисне вбивство
  • 11:36
    На Маневиччині за останню добу 4 нових випадки захворювання на COVID-19
  • 9:58
    На Маневиччині рятувальники відкачували воду з підтоплених прибудинкових територій
  • 8:53
    1 березня, якою буде погода в Маневичах, іменини та народні прикмети
26 Лютого 2021
  • 18:41
    24-річній дівчині з Маневиччини пересадили нирку від посмертного донора
  • Про проект
  • Правила
  • Реклама
  • Контакти
Для зв'язку: info@manevychi.com

При копіюванні матеріалів із сайту обов'язковим є посилання на manevychi.com у межах перших двох абзаців.
Copyright © 2012-2020 - #Маневичі - новини селища та району.
Розробка та підтримка сайту «AB Agency»

  • Увійти
  • Головна
  • ТОП
  • Новини
  • Інтерв’ю
  • Вакансії
  • Оголошення
    • Бізнес та послуги
    • Віддам безкоштовно
    • Обмін
    • Одяг
    • Оренда
    • Продаж
    • Робота
  • Довідник
  • Опитування
  • На кухні
No Result
View All Result

Увійдіть у свій аккаунт ввівши дані нижче

Забули пароль?

Заповніть поля для реєстрації

Усі поля обов'язкові. Увійти

Завантажте свій пароль

Введіть своє ім'я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Надіслати Скасувати