Найщасливіший день життя вихованця дитбудинку

31 липня був особливий день в житті вихованого, стриманого і аж до болю доброго і щирого Віктора Гусарчука (на знімку праворуч), який народився в Маневичах  і відразу став державним. Від нього відмовились батьки, а згодом і родина. Йому вже майже 25. Але він і сьогодні живе в інтернаті, і весь свій свідомий вік Віктор мріяв побачити свою малу батьківщину – Маневичі, де жив його тато і сам він з’явився на світ. І ось ця мрія збулася – пише районна газета “Нова доба”.

І, як виявилося, слово вперше – це не лише про Маневичі, але й про кафе, латте, красиве морозиво, і про візит до “білого дому” (РДА), і побувати на пішохідному мості.

Для нас усіх день пройшов, як мить. Ми спілкувались, раділи, грали в ігри і жартували. Відвідали могилу його тата… Було дуже тяжко з ним розлучатись, а він поводив себе по-чоловічому мужньо, стримував сльози і дякував зі словами: “Хай береже вас Бог”.

Ще в 2006 році я познайомилася в інтернаті в Головно з Віктором. З того часу ми постійно з ним спілкувались по телефону, час від часу зустрічались. Інколи я з болем спостерігала, як Вітю в свої тенета міцно захоплювала хвороба. Особливо йому стало зле, коли пішла мова про переведення його в довічний інтернат. Але він знайшов в собі сили жити і радіти життю. Його духовним наставником став отець Андрій Закидальський із Колок, з яким майже щодня хлопець спілкується по телефону. Наразі Вітіна хвороба відступила, він навіть не приймає жодних ліків. Постійно намагається бути чимось зайнятим і тішитись маленькими приємними моментами в своєму одноманітному житті.