Читає новини зі смартфона, бо так зручніше: історія 100-річного волинянина з Карасина
Волинянин Степан Євпак нещодавно відзначив ювілей 100 років. Чоловік народився 1920-го. Має п’ятеро дітей, дев’ять онуків і шість правнуків.
Журналістам Суспільного Волині Степан Матвійович розказав про те, як воював у Другій світовій війні, важку роботу у колгоспі та свою велику родину.
Партизанив, розповідає, воював у Другу світову на фронтах у Литві, Румунії, Болгарії, Угорщині, Австрії. Його партизанський загін брав участь у визволенні Луцька у 44-му. Потім у складі Радянської армії воював піхотинцем до закінчення війни. У Литві отримав поранення у ногу.
“Ешелонів поперекидали німецьких. Я не рвав, але я їх водив, то Рафаловка, Антонівка Чарторийськ, то Маневичі. То ми все туди водили партизанів, та путь рвали. Румунія. Югославія, Болгарія, Угорщина, Австрія, то ми із боями йшли. Війна кінчилася – в Альпах, у горах. Німці вивісили білого прапора і наші уже солдати раді. О 9.00 – бої закриваються” – ділиться спогадами чоловік.
Степан Матвійович майже 90 років прожив у селі Галузія. Нині мешкає з родиною дочки Валентини у селі Карасин на Маневиччині. Він дивиться новини у смартфоні, бо так зручніше. Чоловік – неписьменний. У школу, каже, пішов, але через недугу вчитель заборонив йому ходити на уроки.
До пенсії працював у колгоспі у будівельній бригаді. У 80 років ще тримав господарство, косив, орав. Каже: усе життя тяжко працював.
“Як є здоров’я, то є й життя. А немає здоров’я – то немає життя” – міркує чоловік.
“Він у нас такий татусь: завжди такий розсудливий, мудрий, добряк, немає у нього зла, агресії. Ніколи не пив, не курив” – розповідає донька пана Степана Валентина Ремінська.
Степан Євпак має п’ятеро дітей, дев’ять онуків і шість правнуків. У свої сто любить співати.
