Вірш маневицького поета Василя Халика
Пропонуємо до уваги поезію маневицького поета Василя Халика, яку він оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбуці.
Мабуть, простіше жити так як всі,
мовчазно заховатись серед люду,
Не йти ніколи проти голосів,
які для когось будуть за осуду.
Мабуть, простіше… Тільки не мені,
я не навчивсь пливти за течією,
бо не любив облуди і брехні,
коли стрічав дорогою своєю.
Здавалось, промовчи або прогнись
і все чудово в тебе піде далі…
Але душа сказала: – Схаменись!
Не продавайся, друже, за медалі.
Вернеться кожне слово, що злетить,
на зраду бумеранг поверне зраду.
Не слухай тих, хто тихо шепотить,
не бійся тих, хто в очі каже правду!..
Я слухав душу й серце кожен раз,
якщо колись хотіли нахилити.
Не маю ні на кого вже образ,
однак прошу, не вчіть мене як жити.
Я знаю, що як всі – завжди простіше,
але повірте, й досі не цікаво.
Бо що у нашім світі найцінніше?
Душа й любов, все інше лиш оправа…
