Топ українських фільмів 2023 року за версією кінокритиків

Про вибір кінокритиків розповідає The Page. Зокрема йдеться про п’ять кіноробіт.

ЛЯ ПАЛІСІАДА

Драма, події якої розгортаються 1996 року, за кілька місяців до підписання мораторію на смертну кару − дебютна робота режисера Філіпа Сотниченка. В український прокат фільм вийде 11 січня 2024 року.

«Це ігрове кіно, яке маскується кримінальною драмою про розслідування вбивства міліціонера, але по суті є дуже крутою рефлексією про те, як кіно, плівка, документація можуть слугувати димовими завісами, що приховують правду. Мені здається, «Ля Палісіада» − це маркер виходу українського кіно на новий рівень. Режисер-кіноман робить свою справу: у фільмі відчувається вплив того, що Філіп подивився і чим надихався, утім, це оригінальна робота, з багатьма шарами сенсів та культурних кодів», − говорить кінокритикиня та кураторка «Київського тижня критики» Дарія Бадьйор.

Цю стрічку фільмом року також вважає кінокритик, куратор «Київського тижня критики» Сергій Ксаверов: «Для дебюту це неймовірно зрілий фільм − кінематографічно і концептуально. Це фільм зі складною кіномовою. Це дуже дисципліноване кіно і водночас вибагливе до глядача, що є рідкісним поєднанням. При цьому цей фільм розповідає про наші 90-ті, не спрощуючи декаду і не уникаючи тих проблем, з якими зазвичай наші фільми про 90-ті не хочуть мати справу».

ПАМФІР

Трагічна історія заробітчанина на прізвисько Памфір, якого не відпускає власне минуле. Дещо Шекспірівська драма, що наслідує класичні сюжети, але розгортається в реаліях сучасної України. На окрему увагу заслуговує яскрава й водночас лякаюча сцена «Маланки». Її відображення у «Памфірі» поєднує традиції різних сіл Івано-Франківщини та Буковини. Костюми та інший реквізит з «Маланки» можна було побачити на виставках в Україні.

Дебютний фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука показували на фестивалях 2022 року, але у прокат він вийшов навесні 2023-го. Тому стрічка − у списках кращих фільмів України два роки поспіль. Зараз «Памфір» доступний на Netflix в Україні.

«Це дуже зріла та цільна режисерська робота. Сухолиткий-Собчук демонструє обізнаність не тільки в режисурі, але і в релігійних питаннях, адже фільм наповнений як явним, так і прихованим символізмом, − вважає Кирило Пищиков, кінокритик, член Спілки кінокритиків України. − Стрічка досить детально показує і протестантську церкву, і Маланку, і напругу між сповідувачами різних конфесій. Самого Памфіра можна читати і як біблійного героя, і як міфологічного, хоча це приховано за його звіриною харизмою. «Памфір» − кіно багатошарове з різноманітними підтекстами, і водночас досить доступне і просте для розуміння».

20 ДНІВ У МАРІУПОЛІ

Безжальна та правдива документальна робота Мстислава Чернова, матеріал для якої відзняли у Маріуполі у перші дні повномасштабного вторгнення, а потім − вивозили гуманітарним коридором.

«Жорстка, пронизлива та болісна документалістика про події в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення. Це кіно, яке неможливо дивитись без сліз, але яке потрібно подивитись кожному, хто хоче зрозуміти, які злочини в Україні зробила росія», − каже Кирило Пищиков.

Саме цей фільм потрапив від України у шортлист «Оскара» одразу у двох категоріях: «найкращий документальний фільм» і «найкращий іноземний фільм». На фестивалі незалежних фільмів Sundance стрічка отримала приз глядачів.

ЗАЛІЗНІ МЕТЕЛИКИ

Історія збиття пасажирського літака MH-17 (Амстердам – Куала-Лумпур), у який 17 липня 2014 року поцілив російський «Бук». Історія про те, як росія брехала світові про цей злочин. Документальна робота Романа Любого, знята у копродукції з Німеччиною, була представлена на Sundance та Берлінале.

«Стрічка показує політику брехні росії як основу їх світобачення. Вперше в історії української документалістики ми бачимо такий довершений твір у жанрі гібридного доку — поєднання фіксації подій, журналістського розслідування, ігрових сцен, анімації та перфомансів у виконанні пластичного театру. І все це має на меті розповісти правду про збиття малайзійського цивільного літака над Донбасом, а також розказати, до чого це призвело сьогодні, — ділиться думкою кінокритикиня Єлизавета Сушко. − Це кіно більше розраховано на іноземну аудиторію. Але для українського глядача відкриваються додаткові площини, незрозумілі європейцям чи американцям. Я подивилася його на Берлінале в лютому 2023 року і досі тримаю стрічку в ТОП-3 українських фільмів року».

МИ НЕ ЗГАСНЕМО

Дарія Бадьйор також відзначила документальний фільм «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко. 2023 року картина стала фільмом-відкриттям міжнародного фестивалю Docudays.

У фокусі стрічки − пʼятеро підлітків Луганщини, що уперше серйозно замислюються про власне майбутнє. Надворі 2019-й, війна з росією іде вже п’ятий рік, і герої фільму мріють вирватися з безнадійності прифронтової зони. Несподівано у Лізи, Лєри, Іллі, Андрія та Руслана зʼявляється шанс − їх запрошують в експедицію до Гімалаїв.