Секрети бджільництва від бджоляра з Лишнівки
75-річний мешканець Лишнівки Анатолій Скороход неабияк розуміється у бджільництві, а тому і сам пасічникує, і з задоволенням допомагає пасічникам-початківцям робити перші кроки у цій нелегкій, але цікавій справі, пише “Волинь Нова”.
Анатолій Григорович уродженець Житомирщини. Ще до служби в армії у 1968 році закінчив у Києві однорічну школу по бджільництву та деякий час працював за цим фахом. Проте парубка неабияк вабило і синє небо, тому вступив у Харківське військове училище навчатися на вертолітника.
– За радянських часів мені довелося служити не лише в Україні, – розповідає Анатолій Скороход. – Виконував різноманітні завдання у Калінінградській області та Німеччині, проте найбільше запам’яталось останнє місце служби – Монголія – країна-чудес із великими морозами. Більшість місцевого населення там проживала кочовим способом у юртах. Проте за часів Брежнєва у столиці Улан-Баторі збудували цілий мікрорайон із дев’ятиповерхівками та відмінними дорогами, яких навіть у Радянському Союзі не було.
Закінчив службу Анатолій Григорович у 1998 році в званні капітана та приїхав до дружини в село, а через чотири роки у Луцьку отримав квартиру.
– Звільнившись із армії, вирішив зайнятися бджолами у Лишнівці, до того ж тут залишилися вулики тестя, який нещодавно помер на 101-му році життя. Та й дядько і дід дружини теж займалися бджільництвом. Тож настягав тих вуликів, яким вже понад сто років, деякі зробив сам і пасічникую, – говорить співрозмовник. – А те, що колись закінчив школу бджільництва, дуже згодилося.
Якось у розмові по своїй некомпетентності спитав у Анатолія Григоровича, чи кусають його бджоли? На що отримав відповідь, що бджоли не кусають, а жалять. Але і зуби в них є, і вони ними можуть щось гризти. Якось один чоловік брав у пасічника рої, які помістив у наволочку. То коли той повернув її, було видно, що вона погризена. Напевно, довго там їх тримав.
Де сяде матка, там сідають всі бджоли і можуть сидіти там кілька хвилин чи годину. В цей проміжок часу їх можна зібрати – взяти відро з холодною водою і віником покропити, щоб у них намокли крильця. А потім за допомогою того ж віника чи щітки змести у коробку.
Цікавою та повчальною була розповідь про вихід рою та як повернути його назад.
– Перед тим, як має вийти рій, бджоли-розвідники шукають собі місце, де їм поселитися, – розповідає досвідчений бджоляр. – Спочатку виходять ці бджоли, потім матка і за нею решта бджіл, всі кружляють і збираються навколо матки. Де сяде матка, там сідають всі бджоли і можуть сидіти на тому місці кілька хвилин чи годину. В цей проміжок часу їх можна зібрати, а ні, то полетять, куди задумали. Для цього потрібно взяти відро з холодною водою і віником покропити, щоб у них намокли крильця. А потім за допомогою того ж віника чи щітки змести у коробку. Добре, як у коробку відразу попаде матка, тож і всі бджоли будуть там. Минулого року у людей багато попропадало бджіл, то ж у мене не було відбою від охочих придбати рої.
Розповів Анатолій Григорович і чимало інших секретів, якими рідко діляться бджолярі. Та найбільше наголошував на тому, що теперішні крилаті трудівниці потребують лікування від кліщів.
– За радянської влади був поширений обмін бджолами між країнами, – продовжує пасічник. – Коли здійснювали такий обмін з Індією, їхні бджоли виявилися закліщеними. Так воно і пішло, що тепер практично всі пасіки на Україні мають проблеми із варроатозом бджіл. Цей кліщ виводиться тільки в запечатаних комірках і живе на бджолах по 5-6 штук. Способів лікування є чимало. Я лікую бджіл препаратом «Біпін», який продається в ампулах. Розвожу ампулу у двох літрах води і шприцом десяткою обприскую вулики по бджоловулочкам. Таким чином лікую їх пізньою осінню перед заморозками, а через тиждень ще раз. Повторювати процедуру можна і навесні. Коли закриваю вулик, бджоли починають шуміти. Потім підсовую картонку змазану вазеліном і кліщі туди сиплються. Якщо не проліковувати бджіл, то вони можуть пропасти.
Такі процедури Анатолій Скороход допомагає проводити і місцевим пасічникам. А тим, кому продає рої, наказує, щоб обов’язково лікували бджіл.
– Коли навчались у бджолярській школі, часто не слухали, що нам розповідають, залицяючись до дівчат, а один вчитель нам все казав: «Ви тут вчіться, бо вам старі діди нічого не розкажуть». І справді, раніше своїми секретами ніхто не ділився. А я все, що знаю, все розвідаю. Тож хай люди звертаються і хай займаються бджолами.
Сергій ГУСЕНКО
