10 вершин Українських Карпат, які варто підкорити. Фото

Хто бував в Українських Карпатах хоч раз, назавжди запам’ятає їх вершини. Стрімкі кам’янисті, порослі ялівцем чи засніжені — високі гори ваблять у будь-яку погоду чи пору року. І от чому.

Пропонуємо вашій увазі ТОП-10 карпатських вершин. До речі, 9 з 10 розтяглись ланцюгом по Чорногірському хребту, і лише одна лежить поза його межами.

Брецкул (Брескул) 

Висота 1911 метрів

Перша в списку: гора Брецкул. Висота — 1911 м. Знаходиться поряд Говерли і має куполоподібну форму, через що, вірогідно, і отримала таку назву: від гуцульського наріччя “брецкул” — “набряклий”, “випуклий”. Корисно знати: неподалік вершини є однойменне озеро.

Туркул

Висота 1933,2 метрів

Як і Брескул, гора належить до масиву Чорногори. Висота — 1933 м. Розташована на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей. Вершина Туркулу має трикутну форму, а з самісінької маківки відкривається дивовижний краєвид на Чорногірський хребет. Біля Туркулу також є прісна водойма — озеро Несамовите, одне з найвідоміших карпатських озер.

Піп Іван Мармароський

Висота 1936 метрів

Мармароси — унікальний високогірний масив, геть не схожий з Чорногорою. Недарма цю місцину називають “гуцульськими Альпами”: різко розчленовані схили, гострі скелясті виступи, численні обриви і значні перепади висот українським Мармаросам і європейським Альпам надають схожості.

А ще в Україні два Піп Івани. Той, що лежить у Мармароському масиві на Закарпатті зветься Піп Іван Мармароський і має 1936 м заввишки. Вершина на вигляд пірамідальна, зі стрімкими уривчастими схилами.

Менчул

Висота 1998 метрів

Менчул — гора, розташована на межі Закарпаття та Івано-Франківщини. Висота — 1998 м. Схили Менчула пологі.

Цікавий факт: У 2009 році одна з громадських організацій Івано-Франківська збиралась штучно збільшити гору на 2.5 метри, аби та увійшла до списку українських гір-двотисячників. Плани-планами, а Менчул, як і раніше, має 1998 м.

Ребра

Висота 2001 метр

Гора Ребра — найнижчий з карпатських двотисячників, заввишки має 2001 м. Колись тут пролягав польсько-чехословацький кордон, про що й досі свідчать рештки колючого дроту, окопи, марковані стовпчики на хребті.

Гутин Томнатик

Висота 2016 метрів

Гутин Томнатик — наступний двотисячник Чорногори. Висота вершини — 2016 м. Знаходиться гора в Рахівському районі, що на Закарпатті. Є частиною Карпатського біосферного заповідника. По дорозі на Гутин Томнатик можна зайти на Бребенескул — найвисокогірніше озеро України.

Петрос

Висота 2020 метрів

Петрос — “грозова гора”, одна з найбільш відвідуваних вершин Карпат, і одна з найбільш небезпечних. Висота — 2020 м. Петрос стоїть одразу за Говерлою, гори розділяє глибока і довга сідловина, що робить Петрос ледь чи не окремо стоячою вершиною. Гора часто окута хмарами, у вершину нерідко б’ють блискавки, а шалений штормовий вітер скручує металеві обереги, встановлені на ній, у спіраль.

Піп Іван Чорногорський (Чорна Гора)

Висота 2028 метрів

Другий Піп Іван — Чорногорський, гору заввишки 2028 м також нерідко називають Чорною Чорою чи Білим Слоном. І та, і інша назви мають право на існування: на світанку схили Піп Івану і правда стають вугольно чорними, а “Білим Слоном” вершину звуть через величезну кам’яну обсерваторію, розташовану на ній. Особливо мальовничим Піп Іван стає взимку, коли сніги огортають обсерваторію. Заночувати по дорозі на Піп Іван можна на тихому озері Марічейка, що знаходиться у гущавині лісу попід вершиною.

Бребенескул

Висота 2032 метрів

Бребенескул — друга за висотою вершина Карпат. Висота — 2032 м. Схили гори круті та кам’янисті. Часто сніг на них лежить аж до літа. В котловині між г. Бребенескул та г. Гутин Томнатик розташоване високогірне озеро Бребенескул.

Говерла

Висота 2061 метрів

Говерла — найвища вершина України. Її висота складає 2061 м над рівнем моря. Один з найпопулярніших туристичних об’єктів у Карпатах. Назва у перекладі з угорської мови означає «снігова гора». На вершині встановлений кам’яний монумент у формі тризуба та закладено капсули із землею з усіх областей України.

Джерело: blog.karpaty.ua. Автор: Микола Семеген